Дякую за натхнення http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624579Ірина Лівобережна Ещё о треугольнике…
Так буває... Любов п"янить!
Випікає в тобі бажання
бути поруч... Вслухатись в мить,
коли в ньому бринить кохання.
Приглядатись до рис, до мрій,
по очах всі думки читати.
І здійснити їх! ...щоб - лиш твій.
..У поривах тих знемагати!...
Та на щирість почути раз:
"Не єдина ти в мене, знаєш....
Я хотів би, щоб без образ.
Зрозуміло ж, й ти ко́гось маєш."
І кивну́ти: "Так-так, авжеж.
(консерватори вже не в моді)
Я й не ставила рамок, меж.
Чесний ти... І це - цінно." ..Томно
посміхнутись йому й до вуст
потягнутись... Слова ж ці - мука!
Та не крикнути: "Ох, помовч!"...
...лише ніжно стиснути руку
й повести́ у той світ, де все
легко й просто - без назв, без правил:
ти - його, а він - твій. І це,
в ту хвилину, єдина правда.
Зникне дійсність - в очах згорить.
Здасться час вам на милість! В погляд
ви вкладете віки й за мить
у цілунку весь світ потоне.
Та закінчиться ніч... День зустріч
подарує, чи натяк, тон
у розмові. І сумнів впустить
в серце кігті, мов злий дракон.
Розтривожить, розбудить ревність,
сипне згірклий тривоги смак.
Й несміливу, маленьку ніжність
розірве на дрібні: "Що, як?...."
Я любила б крізь невідомість!
Через відстань і, навіть, час...
Та вгризається в підсвідомість
те зізнання, та щедрість фраз.
Бо кохання - скупе! Центричне -
творить світ кругом двох. А все,
що було і що є - не втисне
в космос свій, бо не понесе́.
p.s. Ох, Амуре.... Як ти рахуєш?!
Розділи цю любов на трьох,
бо вже всі розірвались струни!...
....ні, не втне тут дуету й бог.
Непроста життєва ситуація... Як би не було важко, але там, де двоє, третій зайвий, тому краще змиритися і відпустити... А любити можна і на відстані. Цікава тема!
ЧОМУСЬ СУМНО- БОЛІСНО.хоч не все так просто...якось ви перегукуєтесь з ЛЕСЕЮ ГЕНИК. У ВІДТІНКАХ ЧОРНОГО. мінор. але таке життя. давно вас не читав. трохи незвично. тема актуальна. моє шанування!