Я розчиняюсь у обіймах ночі,
Лиш осяяє простір сяйво зір.
В твоїх обіймах розчинитись хочу,
Та поринаю в сновидіння вир...
В очах моїх відблискує те світло,
Що місяць розсипає по землі,
Він хоч всміхнеться сумно, та привітно...
І я всміхнуся з ніжністю тобі...
І у самому серці ти відчуєш,
Хоча навряд чи зрозумієш суть.
Лиш тихий шелест за вікном почуєш,
Побачиш, місяць осяяє путь.
Ти розчинишся у обіймах ночі,
Тебе охопить ця солодка мить.
Ти зрозумієш, що найбільше хочеш...
Лиш вітер тихо-тихо шелестить...