Хтось скаже, - у них все прекрасно, лише вона все плаче по ночах,
Не дає спокою їй та казка, яку він колись подарував!
Все було так ніжно, так прекрасно, поцілунки, квіти і вино, -
Та пройшло усе і швидко згіркло, так, як і нічого не було…
Йшли вони удвох, гуляли разом, і згадали, як усе було,
Він, такий розумний і уважний, і вона, тендітна та немов,
Впала ніч, накрила все собою, важкістю лягло усе на дно,
Все, чого вони хотіли, враз навіки у історію пішло!
Так, вони, красива пара, очі сяяли від погляду в обох,
І серця так ніжно стукотіли, ніби справді то була любов,
Та була то карма у житті їх, так усе повинно було буть,
Бо немов би вічність були разом, і немов би все це була мить!...
3.12.2015
Сирітка Алла Михайлівна
https://vk.com/siritka
