Думками над землею лину,
Мов вільний від суєт Ікар.
Але химерну павутину
Сплітає ненависне «кар!»
Серед сорок, вовків, вороння
Загублений шукаю позитив.
І вириваюсь із полону
Полемік, чвар та інвектив.
На край землі, де звичну тишу
Приносять у долонях хвилі,
Літописи там пальми пишуть
В піщаних берегах ідилій.
І розчиняюсь в напівсонній
Імлі мечетей і церков.
Вколишуть звучні, монотонні,
Тягучі звуки молитов.
Скрипучий скрегіт гайвороння
Тут здасться зовсім незначним.
Таки знайшла у безсезонні
Приємний серцю позитив!
