Зима була на диво пунктуальна -
У перший день все снігом замела,
І постать її біло-ідеальна,
У гіпнотичний стан без бою узяла.
І вже невсилах очім опираться,
І серця ритм під подихи зими,
Думки безслідно стали заплітаться
Й ховатися під білії сніги.
Сховалось все, що вчьора турбувало
Під скрегіт листопадної пори,
Сьогодні снігом все благословлялось,
І святістю вже дихали двори.
Але зима на тім не зупинялась,
Все сипала і сипала сніги,
І відчуття реальності стералось
Під шурхіт снігу і небесної краси.
