Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Серго Сокольник: БУДИНОК. Маленька поема - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Серго Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І це також... Згоден, Тоню...
Світлана Крижановська, 23.01.2016 - 23:39
Своїм віршем Ви заставили мене подумки повернутися до попереднього місця роботи (приємні спогади). Я відчула ауру старовини. Гарна ідея. Чудовий символ використали - будинок із своєю складною історією, вдале поєднання минулого й сучасного, з містичними нотками: "Хто б сюди не зайшов - Він надалі усіх проковтне". Такий фінал заставляє задуматись... Чудовий вірш, пане Сергію, і дякую Вам Серго Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І я Вам вдячний, Світлано
Мар’я Гафінець, 23.01.2016 - 22:25
такий масштаб..глибина...Дуже сильна річ! перечитуватиму не один раз. Ви Майстер.
мирика, 22.01.2016 - 17:13
.Та знову сміється дитина......І люди нові у будинок В"їжджають, купивши квартири. До раю... Чи може- у вирій?... Серго, у цих строках сама вічність...Мабуть, що так. нехай всі будинки будуть цілі, теплі та привітні!як і люди у них! Серго Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У мене друг в Жовкві живе, Олексо, однополчанин))) Ні, це ГЛОБАЛЬНІШЕ
stawitscky, 21.01.2016 - 18:05
Сильний і сумний, позначений фатальністю вірш.Схиляюсь перед Вашим талантом. Серго Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, ціную Ваше відношення до моєї творчості
Серго Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
То бережіть серце, Ваше серце ще нам стане у потребі
Світлана Моренець, 20.01.2016 - 13:01
Що вдієш, будинки нас переживають. У них, як і в нас, свої долі, своє призначення, своя пам'ять, свої рани... Сергію, вірші ми пишемо не тому, що вони конче комусь потрібні. Вони потрібні нам, бо в нас живе потреба їх писати. А коли ця потреба вмовкає, мовчать і вірші... зовсім недовго, щоб заспівати з новою силою. Через це проходить кожен з нас. Не силуйте себе, дайте душі спокій ненадовго і побачите, як вона заспіває. А ми чекатимемо Вас. Серго Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я нікуди не йду, Світлано. І не піду. Я ще дуже багато чого не доробив із задуманого А знервованість... Що ж, літератори чуттєві натури, Ви ж знаєте...
Серго Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І не лише будинки, Лєно...
Агидель, 20.01.2016 - 10:27
"Был где-то парк, густо заросший темными елями и липами, и старый дом,дорогой моему сердцу. Что за важность, близок он или далек, что за важность, если он и не может ни укрыть меня, ни обогреть, ибо здесь он только греза: он существует - и этого довольно, в ночи я ощущаю его достоверность. Я уже не безымянное тело, выброшенное на берег, я обретаю себя - в этом доме я родился, память моя полна его запахами, прохладой его прихожих, голосами, что звучали в его стенах. Даже кваканье лягушек в лужах - и то донеслось до меня. Мне так нужны были эти бесчисленные приметы, чтобы вновь узнать самого себя, чтобы понять, откуда, из каких утрат возникает в пустыне чувство одиночества, чтобы постичь смысл ее молчания, возникающего из бесчисленных молчаний, когда не слышно даже лягушек." Серго Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, Вы чувствуете тему...
Валентина Мала, 20.01.2016 - 07:39
Так,будівлі пропускають через себе все!!І...періодично все повторюється...Стіни всмоктують у себе людське життя, а потім огортають цією енергією тих ,хто там з'явився... МІСТИКА!!
Серго Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так... Та тема значно ширша за тему споруди, як такої...
Серго Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ира, я знаю Вашу оценку
Ірина Лівобережна, 20.01.2016 - 07:01
Исполнитель: Земляне Композиция: Цепочка Сегодня это выяснено точно, что всей планеты нашей племена Мы с вами цепочка, живая цепочка, идущая сквозь времена Мы с вами цепочка, живая цепочка, идущая сквозь времена Мерцают неразгаданные выси, со звезд струится ветер ледяной И жизнь во вселенной, быть может, зависит от этой цепочки земной И жизнь во вселенной, быть может, зависит от этой цепочки земной В этом мире, с дождями и веснами, в этом мире, где солнце и мгла Всё всегда создавалось и создано, для того, что б цепочка была Млечный путь и закаты над дюнами, запах хлеба и крылья орла Бесконечность и вечность придуманы, для того, чтоб цепочка была И время, словно стену пробивая, придёт к своей вершине всё равно Вот эта живая, цепочка живая, где мы с вами только звено вот эта живая, цепочка живая, где мы с вами только звено В этом мире с дождями и веснами, в этом мире, где солнце и мгла Всё всегда создавалось и создано, для того, что б цепочка была Млечный путь и закаты над дюнами, запах хлеба и крылья орла Бесконечность и вечность придуманы для того, чтоб цепочка была. Серго Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хорошая веСЧь, Ирэн... Спасибо... Вы тонко чувствуете суть предмета...
|
|
|