Йде, гуляє Києвом
Місцевий Микола.
Подивиться навсебіч-
Всміхнеться довкола.
У Миколи вихідний,
То чом не радіти?
Робітник провідний,
Підростають діти...
Звертається до нього
Якийсь перехожий,
Набундючений та злий,
На індика схожий:"
Что, улибчівий ви гліст,
Харашо живьотся?
Может, националіст?
Что вам нєймьотся?"
Микола й отетерів-
Ведмідь виліз з барлоги?
То узяв, й без зайвих слів
Врізав проміж роги.
"Мріяв я таким, як ви,
Давно так сказати:
Не наважуйтесь мені
Неньку плюндрувати.
Тож, москаль, запам'ятай,
Як не хочеш гостинця-
Ти ніколи не чіпай
Простого українця...
