Слова нині дешеві, вони не варті і гроша ,
та навіть в паралелі є якась тонка межа.
Ви не були б людьми, якби не брехали в очі,
а потім викидаючи слова, сиділи й плакали щоночі.
Ви хотіли б змінити світ, та не можете почати з себе
і відчуваючи той крик, ви ніби падаєте з неба.
Та якось байдуже вже вам, що зґвалтували чиюсь душу
кидаючи слова, що рівносильні самогубству.
Вам байдуже на всіх, вам байдуже на себе
І не говоріть про, те що так робити треба.
Бо це не правда і знову цей обман…
Ви не можете сказати й слова, щоб не завдати ран
