Зміїним кублом оповита,
Доля стражденних світів.
І армія світла - розбита,
Волею невідомих богів.
Тепер привид блукає,
Поміж розбитих щитів.
Він там колискових співає,
Припавши до мертвих голів.
Там де смерть розцвіла,
Обеліск незримий повстане.
У підніжжя мертві тіла,
А далі стовпи білої брами.
Тисячі павших знамен,
Зляжуть на стежку криваву.
А сторінки невідомих імен,
Згорять, комусь на забаву.
Звиваючись змії повзтимуть,
Але не знайдуть того, що шукали.
Бо всі знали, сьогодні загинуть,
Тому на смерть і стояли.
В мертвих душі не забрати.
І хоч армія світла розбита,
Гадам життя не пізнати,
Брама навіки - закрита.
31.01.16
