06.02.2016
Вчора, по закінченню програми Матвія Ганапольського на Ньюс Ван я переключився на С. Шустера і застав шматок традиційного бенефісу О. Ляшко. Чесно кажу: через деякий час мені стало огидно дивитися цю клоунаду і я виключив ящик. Але огида переслідувала мене навіть у вісні, тому вирішив подивитися що там існує в Мережі стосовно Популізму. Існує багато чого. Навіть висвітлюється окрема рубрика "Політичний популізм в Україні".
Український тлумачний словник дає спрощене визначення цього терміну:
"Спосіб ведення політичної боротьби, що базується на крайньому спрощенні своєї політичної програми, зведенні її до вимог негайної, очевидної для всіх вигоди, дії політика, які розраховані на популярність у простих людей."
Вікіпедія більш красномовна:
"Популізм базується на твердженні, що правляча еліта не турбується про інтереси простої людини, оскільки зацікавлена лише в своїх благах, тому владу в еліти треба відбирати і спрямовувати на задоволення інтересів суспільства в цілому.
Популісти будують свою риторику на акцентуванні економічних і соціальних інтересів звичайних людей. Багато дослідників популізму, починаючи з 1980-х, розглядали його як стиль риторики, який може служити не одній, а безлічі ідеологій. Залежно від підтримуваної ідеології, розрізняють «лівий» і «правий» популізм.
Популізм включає критику існуючого режиму, а також може бути заснований на ідеях націоналізму, расизму або релігійного фундаменталізму. Багато популістів представляють себе захисниками окремих регіонів або окремих соціальних груп, таких як, наприклад, трудящі, жінки, городяни, сільські жителі, працівники якоїсь галузі промисловості і так далі. В риториці популісти часто використовують дихотомію (принцип «або-або», тобто «третього не дано») і стверджують, що виражають інтереси більшості населення.
До найпоширенішої термінології популізму відносяться вирази «пряма демократія», «авторитетний лідер», «антинародний уряд», «критика бюрократії», «боротьба з корупцією». Популісти часто стверджують, що соціальні проблеми мають прості рішення. Як рішення пропонується боротьба з владою політичних угрупувань або корпорацій, боротьба з корупціонерами і бюрократами, залучення до управління представників народу.
Прихильники популізму вважають його дійсною демократією, а супротивники — демагогією."
Враховуючи це визначення і базуючись тільки на тому, що ТіВі тепер дає можливість бачити вельми красномовний айсберг української політиці, можна стверджувати, що практично всі політичні сили України, всі політичні діячі її - від рядового депутата та аж до президента користуються цією зброєю. Можна по пальцям однієї руки перерахувати таких, хто це робить мінімально. Прикладів - океан.
Але, як по мені, український політикум увів певні новації в застосування цієї зброї. Якщо застосувати систематику, то можна виділити в цих новаціях "Комплексний Бойовий популізм", "Тихий популізм" і "Повзучий популізм".
Яскравим представником Комплексного Бойового Популізму є, безумовно, О. Ляшко - такий собі варіант російського Жириновського.
Комплексність цієї його зброї полягає в тому, що він охоплює широкий спектр життя країни - нема практично таких тем, які б не піднімав на вила, прошу пробачення: на прапор цей одіозний герой.
Бойовизм полягає в тому, що він використовує апробовані засоби використання цієї зброї, а саме:
- голосові зв'язки на повну потужність;
- хамство і безпардонність;
- перекручення фактів, використання навпіл правди і навіть брехні по принципу "Твоя донька повія!" - "Так у мене син!" - "Тим більша твоя провина!";
- багатослів'я та безупинність свого речення/ричання - задавши питання не дати супротивнику дати відповісти, задавити його речитативом своїх звинувачень;
- використання принципу "Ти сам дурень!";
- пафосний та демонстративний ура-патріотизм;
- здатність майстерно відмовлятися від своїх тверджень, якщо супротивник показав їх брехливість чи абсурдність, стверджуючи, що все це притаманне супротивнику...
Цей перелік можна продовжувати і продовжувати, бо цей персонаж є унікальним в Театрі української політичної Клоунади.
Тихий Популізм характеризується, перш за все, використанням твердження про дії, які ніколи не будуть реалізовані чи мало вірогідні. Яскравий приклад - твердження
Ю. Тимошенко про те, що таких її учнів як пан А. Яценюк, треба душити. А пан А. Яценюк теж цим прославився: знаючи, що Верховна Рада не здатна зараз поміняти Уряд, настирно пропонує їй це виконати, хоча перед цим і сповістив, що в такому разі він розвалює Європейську коаліцію в Раді.
Для тихого популізму характерним є своєрідна м'якість тверджень типу виразу "Біля Ради стоять тисячі громадян, тому я..." і адресність дії - так, наприклад, О.Богомолець говорить про українську медицину.
Знову таки: про цей тип Популізму теж можна писати дисертацію.
Повзучий Популізм базується, головним чином, на різноманітних соцопитуваннях. При цьому маніпуляція ними інколи дивує. Цим типом зброї широко користуються журналісти - достатньо подивитися шоу, які ведуть різні ведучі на різних телеканалах - М. Ганапольський, С. Шустер, А. Куликов. Як би ці ведучі не підкреслювали, що їх статистичні вибірки/опитування мають локальний характер, глядач мимоволі інтерпретує це на всю країну. Особливо красномовно це звучить у С. Шустера, у якого в аудиторії, за його словами, присутні представники всіх земель України, що дає йому можливість розглядати таке представництво репрезентивним.
Вчора інтелігентні Шустер та Лещенко не могли угомонити Ляшко. І така вистава відбувається не один вже раз на різних каналах. Виникає питання: "Навіщо запрошують на такі шоу таких людей як Ляшко та йому подібні?" Висновок один: такі люди додають шарму передачам, адже будь-який скандал завжди додає популярність. А Популізм тим більше!
ID:
641761
Рубрика: Проза
дата надходження: 06.02.2016 18:03:08
© дата внесення змiн: 06.02.2016 18:23:16
автор: Левчишин Віктор
Вкажіть причину вашої скарги
|
