Хтось все одно повертатиметься сюди,
Після усіх смертей, після цієї зими,
Хтось все одно залишатиметься в цих містах
Попри класову боротьбу,
Попри охоронців на блок-постах
Хтось все одно чекатиме тебе тут,
Хтось все одно згадуватиме щодня
Тонкий переріз твоїх нерівних губ,
Теплий голос короткого твого ім’я.
Повертайся до кожного поклику,
До кожної пам’яті,
До зради і каяття,
До любові першої
І до любові останньої,
До страху перед життям,
Маючи здатність говорити
З померлими,
Намагайся уникнути
Порівнянь.
Бо все, що мусить бути сказане –
Буде промовлено,
Що таке втрата? – питаю її,
- Вічність, для якої не вистачило
Любові,
І стелиться сніг, схожий
Кольором на торішній,
Лише не порваний,
І починається голос,
Спочатку, ледь чутно,
Із дотику ,
І тільки потому
Із мови.