Я пишу Вам вірша,
В нього влилась моя душа,
Вона не сіра миша,
І їй чуже поняття "тиша".
Про те, як я шукаючи знайшов,
Оту людину я шукав,
Яку так довго я чекав,
Про кого кожен день я думав,
І ночі я не спав.
Та хоч її не знав,
Про неї я гадав,
Ітак, все знов і знов,
Я лиш її бажав.
Когось з ким був би іншим, особливим.
З ким час не буде марним, тільки гарним,
Таким завжди чеканим, і коханим.
Що має голок дикобраз,
То стільки ми казали фраз,
Ховаючи в собі запас образ.
Прощали ми і їх не раз.
З тобою хочу кожну світлину.
І я продам останню картину,
Щоб збоку мати вірну людину,
З нею велику дружню родину.
І може кумедну домашню тварину.
І я подарю увесь свій світ,
Котрий немов бузковий цвіт,
Там буду я, а ще пухнастий кіт.
Я мав багато мрій,
Де скажу, що я є твій,
І я почую: "Мій-мій".
Тоді приступимо до дій.
В такі мрійливі хвилини,
Я хочу щоб це були години,
Кожної днини.
І поки на голові є волосини,
Я не віддам цієї людини.
Тепер на серці щось новіше,
Так справді цікавіше.
Коли в душі тепліше,
То дію сміливіше.
І день стає ясніше,
Ночами все світліше.
Цього хотів давніше.
Нам поруч веселіше,
Йдем куди зручніше,
Тримай мене міцніше,
І прийдемо раніше,
Де буде нам гарніше.
ID:
648339
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 02.03.2016 10:59:46
© дата внесення змiн: 02.03.2016 11:06:23
автор: Makkilan
Вкажіть причину вашої скарги
|
