Я пишу вірші, це моя перлина,
Це камінь, на якому я стою.
Це небо синє і сумна хмарина,
Що, раптом, в душу вкралася мою.
В своїх віршах я вільна і спокійна.
Ніхто мене там не перебиває.
Ніхто не зачіпає і повільно,
Душа моя розгону набирає.
У них звертаюсь іноді до Бога.
У них моя надія не вмирає.
Буває там читач себе знаходить.
І слово, мов та пісня оживає.
Для всіх людей відкрите моє серце.
Хто заблукав, чи раптом на краю.
Воно, як те малесеньке джерельце,
Яке я щиро людям віддаю.
