Відлуння погляду твого
Озветься у моєму серці.
І проти волі хвиля відчуттів
Підніме, понесе, із ніг зіб’є…
Щастя і радість тобі несла,
А ти топив у морі позитиву.
Ні, ініціатором я не була,
Бездушна лиш залізобетонна стіна.
Відлуння твоїх почуттів
Лунало у моїй натурі,
В книжках і то простіше
Все напишуть.
Твої слова, учинки, помисли ―
І відповідь завжди була одна:
Безумством на безумство,
Правдою на правду,
Однак на хитрість і обман
Луна одразу замовкала,́́́
Бо, як не жаль, цього коварства
Пізнать було їй не дано.
Щирістю на щирість,
Мовчанням на мовчання…
Чому без дій лишаюсь я ?! ―
Бо я лишень твоя луна.
