Ти сподіваєшся на хоч якесь щастя, щастя на тебе – ні…
Ти сподіваєшся на хоч якесь щастя, щастя на тебе – ні.
Все додаєш ваші зустрічі, множиш їх якось в умі,
Знаючи, що математика – не сильна твоя сторона.
Десь на такій же планеті йде така ж сама війна:
Також якась мила дівчинка з серцем як драний мішок
Хоче виграти втрачене, ледве стримує шок.
Боже! Як прикро, образливо, як болить під ребром.
Як кровоточить серце з вбитим у нього кілком.
Краще б вбивали одразу тих, хто лишився сам.
Душі їх поселяли в тихий буддійський храм.
Очі їм закривали би, щоб не бачити більш
Таких карооких хлопців, які не читають цей вірш.
