Моя вина, мій гріх і моя сповідь.
Забула ролі...
І мітка Каїна заграла на руці.
Сльоза гірка на білому лиці
жевріє тихо.
І грізно лихо
шепоче вихор у душі палкій...
Без забуття... Без вороття... Без краплі жалю...
кричить вогнем.
Й у полум'ї печалі
пропащим днем тупим мечем
рясним дощем
несеться біль за твої ясні сльози...
Гарячі грози і тоненькі лози
все ріжуть серце...
Ангеле, не плач!
Лишень пробач...
Моя вина, мій гріх і моя сповідь
вже не приглушать рани біль
У серці цвіль, чорнезна міль,
зорі надій невиліковна мара
в кайдани душу міцно закувала,
як літом хмара цвіт рясний взяла.
Тяжним морозом сильно обняла
і сяйне літо у зиму сховала.
Холодний чай і трем в тяжких руках
В журних піснях палає дикий жах.
