Передісторій немає, просто кричить душа
Просто одного разу стала йому чужа.
Все кануло у безодню мрій моїх і бажань
Ні тобі «доброго ранку», ні півгодинних прощань.
*
Вуста шепочуть ім’я твоє, наче в останній раз
Очі малюють образ, точний і без прикрас.
До кісток пробирається холод прямо із лютих небес
Хто його в біса знає чому ти навіки щез.
Хто його знає навіщо із вигаданих адрес
У сні повертаєшся завжди, наче голодний пес.
Небо поколоте зорями, які відбиваються в твоїх очах
Розумієш, найбільше щастя в простих речах.
Мені не треба нікого й нічого, потрібен ти
Мені ніяк не вдається спалити до тла мости.
Мені ніяк не вдається позбутися гіркоти
Бо. Просто. Завжди й назавжди. Ти.
