В Охтирщині славній іздавна ведеться
І будні, і свята піснями стрічать.
Поклони шле Харків, Полтава сміється
І Бєлгород може кордони здолать.
Охтирському краю пісні притаманні,
Рядки поетичні і гумор м’який.
Ще усміх вишневий бринить в Приташанні,
Де Грунь приміряє платок голубий.
Щоб пісня звучала, нехай перебродить,
А потім злітає над гладдю озер.
Стежками війни все ще ходить і ходить
Платон Воронько, ковпаківець-мінер.
Не вичерпать нафти в підземних криницях,
Не зміряти нив широчінь золоту…
Відроджених храмів чарують дзвіниці,
І славлять хорали цю землю святу.
Чернеча гора, мов козацька сторожа,
Відбилась у дзеркалі Ворскли-ріки.
І щастя, і долі, свята матір Божа.
Охтирській землі побажай на віки!
Гарно про свій край! 
