Не чекай мене,не треба.
Я вже забув як воно,повертатись вчасно.
Я інколи забуваю хто я,хто ти,хто "ми".
Не ображайся лиш на мою прямоту,я правдою жалю,прости і йди.
Не чекай мене,не треба.
Я тут згадав нові імена в записній книзі,там голоса солодкі,манить мене мій новий улов.
Я загубився в пітьмі бажань,хоча мені подобається,не буду лукавити.
Я не знаю чого я хочу,смішно те,що тебе цікавить лише одне моє прагнення.
Прагнення до тебе.
Хочеш дізнатись?
Якщо хочеш правди,то я лише зрідка хочу до тебе,коли все набридає.
Але знай,ти набридаєш частіше.
Перестань нахабно п'яніти від слів моїх в пориві мого щастя.
Воно коротке,воно пусте.
Я коли обіймаю тебе,здається добре.
Прийшовши додому забуваю в цю ж мить.
Ваблять мене
Ваблять
голоси ці знайомі.
Не чекай на мене,не треба.
Я тонути люблю сам.
Забирай цю дитячу-словесну любов.
І не віддавай себе мені.
Я небезпечний,а ти дурна.
Дурна,бо знаєш хто я і чекаєш.
Від таких як я тікають.
Таких як я не люблять.
З ними лише інколи час проводять/вночі,зі стогонами/
Ти йди,давай.
І пам'ятай моє прохання.
Нагадую
-
не чекай на мене,не треба
