А ти не вір дощу, як плаче.
І приголуб, коли сумна.
Хоча під коциком й калачем,
Чекаю лиш Твого тепла!
І висохнуть в секунді сльози,
Веселкою загра в очах!
І я забуду наші грози,
В обіймах Твоїх ожива.
Давай нап'ємось зранку кави,
А в день придумаєм сценарій?
До вечора ще щось цікаве,
А далі ніжність нічних магій?
Торкаюсь ніжно твоїх рук,
Торкнись моїх і Ти відчуєш.
Що пропадає десь мій сум,
І я всміхаюсь - як цілуєш!))
