Родила мати п'ятеро дітей
І було важко їх одній ростити.
Бувало лиш на хліб стало грошей,
На молоко ішла в сусідів заробити…
І тяжко мати завжди працювала:
Шила одяг з шовку паничам,
На полі жала та грядки орала,
За що давали муки із кілограм…
І вигодувала мати п'ятеро дітей,
Пішли у люди, затишок свій «звили»!
Та не відчинили матері дверей,
Коли прийшла старою, не впустили.
І пішла мати на цвинтар, до батьків,
Впала на гріб та гірко ридає…
Вона виростила п'ятеро синів,
А віку доживати де немає…
Й лежала мати днями на могилі
І Бог прислав їй дочку-сироту:
«Що тут, тітко, робите при зливі?»
«Я, дочко, смерті вже своєї жду!»
І розказала жінка про свої дороги,
В її дітей своя сім'я,
Як оббивала кожного пороги…
«Від нині, тітко, буду у вас Я!»
Й забрала сирота багатодітну матір,
І стали жити вони удвох!
Коли в своїх дітей замість серця камінь,
То матерям чужих посилає Бог!!!