Коли самотня ніч нагляне й дощем постукає в вікно,
Згадай мій подих,ніжні руки,наше кохання,що жило,
Бо я тебе не забуваю,тобою лиш одним живу,
Просто кохаю до нестями і вірною завжди будУ.
А ніч нехай розбудить спогад і нагадає про усе,
Від пам'яті здригнеться тіло й душа минулим проросте.
Сльоза прокотиться щокою,солоні губи запечуть,
А серце звільниться від болю й кохання квіти розцвітуть.
В цю ніч я думаю про тебе,ніщо не вічне,але ми
Посіяли таке кохання,яке горітиме завжди,
Бо наші душі обвінчались,тіла ув'язнились навік
І наша вірність буде вічна- не день,не місяць і не рік.
Вона горітиме в нащадках,як і любов,що гріє нас,
Коли ми разом-ми літаєм і забуваємо про час.
То ж хай кохання гріє cерце,в житті любов будЕ одна,
Все так інтимно і водночас інтимності зовсІм нема.