Без поспіху та зайвих слів,
Дивлюсь й тону в очах твоїх.
Щораз, затримуючи, погляд свій,
І не сила відірватися від них.
Це наче, дивитись на зоряне небо,
Відчуваєш спокій десь у глибині.
Ти мовчи і казати нічого не треба,
Чарують і манять очей твоїх вогні.
Люблю дивитись і без слів мовчати,
В них я бачу те, що гріє моє серце.
Бачу все те чого словами не сказати,
Бачу таке бездонне, зоряне озерце.
Ох, не знаю чи сягну їх дна колись,
В них стільки змісту, стільки глибини.
Може втоплюсь в них - та ти дивись,
Твої очі, вони зеркало глибокої води.