61* kanan; до в. «Ты жива еще моя старушка…»
«І що воно – воля без радості, щастя і долі?!.»
Невже все так погано в вашій хаті?
Та й виживати є в народу вміння.
А прийде час - і крадії багаті
і рід їх лусне жадібний, пихатий!
(Та чи воздасться люду за терпіння?..)
…
Якщо ж немає правди на цім світі –
то істина: диявол свої сіті
розкинув на землі і править ревно.
А бог… – що бог? – дріма, старенький, певно.
62* Ірина Ка; до в. «А ти прийшов…»
«а так хотілося б в дні юності й надій!»
... І як вгадати час, і місце, й душу?
бо і мені пора, і я потрібним мушу
прийти у дім, де щастя так чекало!
Запізнишся, Касьяне, й "всьо пропало!"
Не запізнися, дурню, глянь, як склалось:
і ця ж кохала… вірила… чекала...
63* Ірина Лівобережна; до в. «Не буду»
«І скажи: «Щасливою
буду жить!»
Не тужи, чарівне серденько, не тужи!
Після ночі смутної побіжи –
як дівчатком бігала босоніж –
по ранкових росах ти; там рубіж
всіх печалей нинішніх, – залиши
в росах всі тривоги і напиши
сповідь про щасливу ніч, про любов!
…
І про сум вести не смій цих розмов.
***
Як я згодна з Вашими словами! Оберу і ще перечитаю.
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за це, хоча і слова не зовсім мої, і дні ці, що переживаємо, не мною сотворені, і час, і люди...
але якщо є такі серця, як ваше - можна жити з надією твердою: все буде гаразд!
і вам - всіх і у всьому гараздів та щастя тихого, Ганно!
вірно ж усе пишите...на жаль...(я про першу третину), а все інше - ....і ще одне: це далеко не "вибрики Пегаса", значно щось більше... Успіхів і надалі!
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ще ще може зігріти душу чоловіка і розтопити його серце більше сонця? - тільки ось такі слова жіночі про розуміння і підтримку, з почуттям симпатії і прихильності.
дякую красно, Лесю!
В першій третині богохульствуєте, пане Касьяне, але я чомусь з Вами згоден... Та й взагалі подобається!
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
якщо не брати до уваги цю третину мовленого, а всього мене - то я суцільне богохульство: по писаному говорити - вже совість не велить, а те, що спостерігаю останні п"ятдесят років - каже мені: питай, і у неба питай високого, і у бога далекого. якщо він всьому початок і кінець - то або має дати відповіді, або... - немає його.
от, наївний, і питаю донині, хоча розум підказує: з порожнечею розмови ведеш, касьяне: подивися на біль та сльози невинних на цій землі, на сиріт глянь, на вдів та старість...
....і ще одне: це далеко не "вибрики Пегаса", значно щось більше... Успіхів і надалі! 
