Перо, чорнило, аркушик паперу
Візьму у руки, сяду в тишині
За стіл в кімнаті і писати буду
Все те, що відчуваю у душі.
Все те,що є у серці, що сховалось
Ген там, далеко, і не видно ні,
Не видно це нікому, та чи варто?
Чи хай залишиться це знаним лиш мені
І тим, хто поруч, здатен зрозуміти
Без слів, без сліз, лиш глянувши у вічі,
Й не треба сліз, не треба моря слів
Й повторювати не потрібно двічі.
Та все-таки рука пером виводить
За словом слово - й народився вірш,
А там, у ньому,- там душі відбиток
Там серце б'ється, мрії летять ввись.
Там серця біль, і радість, і печаль,
Слова лягають тихо на папері
І просяться вони летіти вдаль,
У світ благають відчинити двері.
То ж хай летять, не стримую їх я,
Хай донесуться до сердець байдужих,
І зродяться високі почуття
У душах кожного, мій друже.
