Вийшло сонце із туману,
посміхнулось вранці-рано,
а сонечко зустрічати
вийшли киці погуляти.
Киці снідали охоче,
примруживши сірі очі,
а потім вмивалась кожна,
щоб гарна була і гожа.
Умившись собі на лад,
пішли киці дружно в сад,
клумба для них є садком:
багато росте квіток.
Квіти на клумбі високі,
та іще не одинокі:
вони гуртами зібрались,
тягнутись вгору намагались.
Ірисів листя, зірчасті космеї,
неначе були справжні феї,
ромашки недалеко і жоржини,
фізаліс і троянда біла.
Висока смугаста трава
суцвіттями угору тягнулась,
під яблунею зупинилась,
де прохолода учинилась.
Вийшла киця на поріг,
зашипіла навсібіч:
песики собі лежать,
кицюню не зачіпать!
Зашипіла і пішла,
на камені сиділа,
потім біля стебелець
на землю присіла.
Тепер собі в холодку
киця сонно полежить,
нехай вона відпочине,
себе заземлить.
Знову киці в хату йти,
від мишей дім берегти,
а усіх від хвилювань,
із курорту для киць-дам!
20.08.2016.
Фотографія автора.
