***
Твій дім заховали
Гаї дубові,
Пам'ятаю, як ти співала
Пісню любові.
Розідала сумом серце
Та мелодія з давен,
Немов кривавім герці
Зійшлись
Я і Гоген.
І навколо мене, лиш Печенігі,
Що зброю верх підняли,
А я лежу посеред снігу
І слухаю, спів їхньої хвали.
О, якби ти змогла
Знову заспівати!
Розвіялась, тоді імла,
Що посміла сонце заховати,
Від напівсліпих людей,
Які бачать правду, а не розуміють
І боротись за волю і мир не вміють
Бо їх лякає війни страх
Уставленого ладу крах.
Ось, ти стоїш
Порублена на частини,
І каліства, твого ніж
Валяється під нашим тином,
А ніхто не викіне його
В далеке поле
Чи мало ми перетерпіли всього,
А би жити з болем?
Десь під Москвою
Чую, співаєш ти
Бавляться твоєю головою
Дурня ненаситного кати,
Їм мало, забрати тереторію,
Вони хочуть тебе вбити
За твою, Україно величну історію
Ти змогла немало орд розбити
Прогнати геть за ворота
Ворогів, аж поза межі свої
Твій прапор, блакить і позолота
Стане, надійним захистом кожній сім'ї.
