Чекаємо весни ми все своє життя,
Не в гості просто так щоби зайшла,
А оселилася б навічно нам в долоні,
Щоб бути щасливими вічно і щодня.
Мозолей наших вічна твердота’
Шукає щастя у натрудженім спокої,
І мир у домі, спокій на душі,
І розуміння й злагоди у всьому…
Спокою, миру, вірності, відваги…
Шукаємо ми всі Тебе, о вічная Весна!
У кожнім звуці просинаючімся ранку,
У кожнім поштовху дивуючого сна,
Струмочка срібного дрібнесенькім дзюрчанні,
У безпрсвітній сірості стурбованого дня…
У величавім золоті світанку,
В цілунках і обіймах, як п»янка жага,
В грайливім вітерця своїм шуршанні…
У сказанім, і що не вимовлять слова …
Шукаєм вічної весни ми в кожній нашій днині,
У тихім справжнім щасті, що для тільки двох,
Шукаєм двох сердець єднання в ніжній силі
Палкого і нестримного бажання, як в горах потічок…
Чекаємо, шукаєм, і мрієм, і стрічаєм…
Й розлука поруч бродить, як чорная вдова …
У кожній своїй миті хай лиш весна тримає
На хиткім мості нас над прірвою життя!
04.09.2016
(Наталочко, то Ти мене сьогодні сподвигла, Дякую Тобі!!! ... ))))))))
