І погляд знайомий тепер уникаєш,
Ти твердиш собі, що шукаєш добро.
Під подих асфальту до дому ступаєш,
Знаходиш в морозі криваве тепло.
Тут є що згадати, не будь оптимістом,
Тут є чим порушити спокій, любов.
Прокинувшись зранку, блукаючи містом,
Очікуєш стати відвертим орлом.
І бачиш знайомі по датам події,
Не те щоб великі, та просто близькі.
Сідаєш за стіл, хоч сьогодні неділя,
За вікнами сохнуть дерева низькі.
А вулиці тихнуть, і зорі вмирають,
І ніч накриває околиці сном.
На стінах ліхтарні стрічки повисають,
І тіні заварюють чай за столом.
Зникають знайомі, старі візерунки,
Не ляже на них ніяке́ каяття.
Я втратив безцінні твої подарунки,
І втратив, нікчемне, я своє життя...