Ще один текст, на який незабаром спробую покласти музику. З ним цікава історія вийшла. Я написав його, хотів уже сюди викладати і... видалив ненароком... Прийшлося згадувати, що ж я таки писав. Близько 70% згадав, інше довелося вигадувати знову. Надіюсь, що щось таки навигадував :)
Що в моїй хворій голові
Не знати ніколи тобі.
В ній любов у павутині,
На картині.
Чаю з лимоном аромат
Останній раз поставить пат.
Гра завершена, стривай.
Кажу прощай.
А ти мене малюй, малюй.
Любов свою даруй, даруй!
Пали вогонь з криги, живи
В ріці кохань, пливи, поки
Горить небокраю кінець...
Ритм один не в наших сердець.
Танець пензля на полотні
І ввесь світ у тонкій руці.
Серед сотні тво́їх картин
Я ні оди́н.
Вкутана у білий туман -
Я вірю в цей самообман.
Шах і мат, мій попіл згорить
В цей час, в цю мить.
А ти мене малюй, малюй.
Любов свою даруй, даруй!
Пали вогонь з криги, живи
В ріці кохань, пливи, поки
Горить небокраю кінець...
Ритм один не в наших сердець.
Все. Мене більше тут нема,
А ти не плач, мила, дарма.
На мольберті щастя твоє
Було і є.
Моя любов, як серпантин* -
Не личить до твоїх картин.
Лиш мить прощання збережи
І напиши.
А ти мене малюй, малюй.
Любов свою даруй, даруй!
Пали вогонь з криги, живи
В ріці кохань, пливи, поки
Горить небокраю кінець...
Ритм один не в наших сердець.
* - мається на увазі зброя