Так буває: забуваєш,
Може більше не кохаєш.
Я в слова твої не вірю,
Ти підеш - двері закрию.
Почуття свої сховаю,
Просто вже не довіряю.
Краще знову не вертайся,
Мого серця не торкайся...
Линуть сльози...Тимчасово.
Вириваю примусово
Наші спогади й кохання,
Свої сни й палкі бажання.
Нащо в тобі загубилась?
Може це душа сказилась?
Мені ж зовсім не підходиш.
Чому знов і знов заводиш?..
Відпусти мене, благаю.
Я від ревнощів палаю.
Не кричи, вже не почую,
Краще вдома заночую...