МРІЇ БЛУДНИКА(на вірш відомого автора)
«Зацілую тебе, заласкаю, замилуюсь теплом твоїх губ
. Утону в у волосся розмаї, не зашкодить мені навіть шлюб….
Помандруєм до самого краю й перейдемо останню межу…»
Нам старість не дає спокою.
І все не так здається , як колись.
Втрачаємо душевну рівновагу
Та зраджуємо всіх, кому клялись.
До старості живе у міражах,
Снага не згасла до чужого дому –
Сміливо переходити «межу»….
І навіть жінка власна ні при чому!