Спочили зорі на старій тополі
Чи, може, їх раптовий сон зборов?
Ти слів мені залишила доволі,
Та не було там слова про любов.
Чому ти не відчула пісню серця,
Його тривогу, та не в тому суть,
Бо ти завжди тримала односельця,
За доброго товариша, мабуть.
А ти не йшла – пливла селом, як пава
На зустріч щастю, ніби уві сні.
І на гучне весілля, о лукава,
Мене чомусь не запросила, ні.
Ще зрання шелестить осіння злива
Під нею вдячно щулиться земля.
Ти там, у тім заміжжі, не щаслива,
А тут без тебе потерпаю я.
…В степу загусло зливи стоголосся
Пройдусь по упокореній землі.
І пахне вітер, як твоє волосся,
І, як раніш, потрібна ти мені.
