12
У лютому* на день Тараса
в сім’ї Шевченків
син родився.
Та ще й не плакав –
вже молився
за долю тих, хто похилився,
в лихім кріпацтві, у імлі
«на нашій не своїй землі»
у час імперський, темний час,
коли і дідич**, як сучак***
штовхався ліктями у трону,
коли кривавилась корона –
царя Російського прикраса…
Пророк родився
в день Тараса.
………………………………….
*За старим стилем 25 лютого 1814 року в селі Моринці народився Тарас Григорович Шевченко. То був час (1811-1817 роки), найвищого розквіту кріпацтва (58% кріпаків від усього населення Росії) і утисків українського народу після втихомирення гайдамаччини і прилучення Правобережної України до Росії.
**дідич – поміщик, багатий землевласник.
***сучак – щеня.
13
Як важко в світ іти Пророком,
коли чужий – і цар, і Біг:
який ти не повернеш бік –
усе тобі вилазить боком.
Людина в наймах у людей,
дитина ж в наймах у Святого.
Хотілося сказати бога,
дак де ж той бог, той іудей?
14
Не тому козаки молились.
Та, мабуть, вже і домолились,
що той загнав у кріпаки.
У нього й віра – навпаки:
ті, хто молились –
похилились…
15
Ще молодими
вмерли матір*,
у батька п’ятеро у хаті,
пани на панщину женуть,
царі шпіцрутенами б’ють,
жиди, кацапи, німці, ляхи,
кати і вороги всілякі –
усі вмостились на спині
раба Господнього… Та ні! –
раба людей, лихих людей,
та, мабуть, вже і не людей:
людей забракло у панів,
бо кожен вірою темнів,
яку очолив бог-юдей.
*Катерина Якимівна від тяжкої праці на панщині і злиднів померла 20 серпня 1823 року. Їй було всього 32 роки.
16
І чорну ніч, і чорний день,
і чорних років (сорок сім!)
Тарасу доля вготувала,
і всім тим щиро годувала –
у засланні перед усім –
від дня народження,
з дитинства,
аж до замовленого вбивства.
17
І хоч дитинство гнало лихо
«у тім раю», і як могло
дитя Тараса берегло,
і в спогади спливало тихо,
та все ж на хлопчика лягло,
як тої відьми помело,
лихої мачухи дуріння.
Як би не рідне те коріння –
своя Шевченкова родина –
сестриця рідна, Катерина,
дитя, як мати, полягло б…
А де ж ти той, що ще єси,
що так дітей побожних
любиш,
та їх батьків невинних
губиш?
Для кого ж ти на небесі?
18
За лихом – лихо:
батько* вмерли…
Царів епохи, злиднів ери
безхатченком
у одинадцять літ
йшов сиротою між сиріт
маленький «хлоп» –
кріпак великий.
І панські відвертались пики,
аж поки хлопчик не підріс,
щоб в козачки згодивсь
до пана.
Така у пана зла пошана:
щоб на собі і пана ніс –
чи то добродія чи гада,
пана німця
Енгельгардта…
19
Вже знав Тарас оті псалми:
Давидові, Сковороди.
Напам’ять знав, з тої біди,
коли читав їх між людьми,
які небіжчика ховали,
й книша**
за молитви давали.
Навчився теж з лихої долі
серед «псалтирників»
у колі
п’яниць-дяків
в церковній школі***,
які вели в пітьму з пітьми.
20
Молитись,
Господу молитись,
щоб в цій пітьмі
не загубитись!
Тарас ретельно вчив урок.
Тоді побожним був Пророк,
і за Христа дяка хрестив,
зв’язавши п’яного, вгостив
міцними різками по голій
частині тіла без штанів,
аж поки той осатанів.
Отим шкільна й скінчилась мука,
а з нею і шкільна наука.
*Григорій Іванович помер 21 березня 1825 р. Йому було 45 років.
**За читання давали книш і копу грошей. Гроші брав собі дяк, а Тарасові давав з них п’ятака на бублики. Раз якось за читання Псалтиря один селянин подарував йому ремню на пришви (нижня частина чобота. У Тараса вони були розірвані), але дяк одібрав яко свою власність.
***Кирилівська церковна школа була звичайною великою хатою біля церкви на майдані, обідрана, не обмазана, шибки у вікнах повибивані. Стояла в закутку, без двору, була більш неохайна ніж кирилівський шинок, який розташувався на протилежному боці майдану.
ID:
703875
Рубрика: Поезія, Поема
дата надходження: 30.11.2016 17:15:24
© дата внесення змiн: 09.12.2016 15:58:37
автор: mavlail
Вкажіть причину вашої скарги
|