Якщо бути чесною та відвертою, можу сказати, що єдине місце у світі, де я одночасно і знаходжу і втрачаю себе - це берег моря. Мене завжди приваблював недосяжний горизонт морської далі, де прихована чаруюча невідомість. Це начебто не прожитий ще тобою день. Кожен раз, коли доля давала мені змогу стояти на березі моря і дивитися у цю заворожуючу далечінь, мені завжди хотілося обійняти цілий світ і пригорнути його до себе. Всі мої тривоги і печалі в якусь мить щезали з мого життя. І якщо б хтось мені в цей час нагадав про них, здається, що я навіть не озираючись подумки відповіла, що мені зараз не до тривог, я зараз живу.
Коли босоногий вітер скуйовджує моє волосся та приборкує мої норовливі думки, я знаходжу себе. Себе ту, яку втрачаю в буденності нашого життя. Мої неприборкані думки втихають і отримують спокій. Життя здається уже іншим. І хоча я знаю, що рівне полотно певерхні моря тільки приховує жахливу реальність, але одночасно поміж цим ця реальність є прекрасною. Тут хочеться жити і дихати на повні груди. Це маленький куточок земного раю дарований Богом. Здається, що там за горизонтом, блукають всі мої нездійсненні мрії. Море дає сили до життя, воно своїми водами забирає рутинну втому, повертає втрачену надію, підігріває охолонувше серце, а також дає нові сили рухатись далі до своєї мети.
Одночасно я і втрачаю себе тут, втрачаю ту реальність складного життя. Адже тут хочеться розправити крила наче у Ангела і відірватись від землі і летіти, летіти туди, де заблудились мої нездійсненні мрії, туди де живуть мої потаємні думки, туди де не має перепонів для щастя. І хоча ця мить дуже короткострокова, та заради цього відчуття свободи, де я одночасно знаходжу та втрачаю себе, я готова з останньої можливості приїхати сюди ще...адже море уміє і вислухати і заспокоїти мене.
Лю...
04.12.2016
