́Журавлиним ключем полетіли у вирій слова
Тільки клекіт здалека ще досі в вухах постава.
Чи то я необачно лишила відкритим вікно
Чи пора їм зростати як в пашні налите зерно.
Я довірилась світу, обійняв він мене наче плед,
Скільки слів за життя що зі звуком співали дует
Як калини коштовності в грона яскраво сплелись
Запорошило снігом, а деякі в світ подались.
Розгубила по долі багато своїх я творінь
А ще більше віддала вглядаючись у неба синь.
Дарувала з надією, несла у серці руно.
Дивувалася владі що кожному слову дано.
І натхненням наповнена вірю що світло несу.
Так. Словами перлинами, вічності радість. Красу.
