Золотими краплями - у високі келихи,
Срібла павутиною - та на вістюки...
Дзвонами далекими крізь відкриті келії
Осінь зазбиралася на вечірню йти.
Понад виноградники, попри сад горіховий,
По ріллі сіріючим димом від багать,
Клаптями імлистими образи́ розвісила,
На озерах стишилась негустих латать.
Попрощалась теплом й восковими туманами,
і карміном підвела тіні щедрих дарів,
і на прощу віднесла лелекам за хмарами
чорно-білий покутній хораловий спів.