Невеличке оповідання, що складається з восьми частин. Наймасштабніший із моїх творів. Надіюсь, що
його прочитають і оцінять з усіх сторін. Буду радий за коригування, поради чи критику.
ГОСТЯ З НЕБА
1. Безсоння.
Григорію не спалося. Зазвичай, його б і гуркіт танку не зміг розбудити. Але не зараз, не ці три
дні поспіль. Він завжди прокидається о другій двадцять чотири з відчуттям, що має статися
якась важлива річ. Це не можна було пояснити. Ніби внутрішнє чуття, як мантру, повторювало:
«Прокидайся. Розплющ очі. Дивися. Дивися в небо.» І Григорій, наче під гіпнозом, вийшовши
з дому на околиці міста, зачаровано дивився на небо, вкрите незліченними зорями. Це тривало
рівно півгодини. Потім його попускало. Сновида розумів, що добряче змерз. Була вже середина
осені і вночі у самих трусах надворі довго не простоїш. Через декілька секунд, що самому
чоловікові здавалися,тяк не годинами, то багатьма хвилинами, відстукуючи чечітку зубами,
холодне тіло поверталося в дім. Тепла ковдра і ліжко – все, що потрібне після таких пригод. Та
сон вже не повертався і Гриша, увімкнувши якесь інтернет-радіо, що транслювало кантрі, лежав
на ліжку і намагався збагнути, що саме з ним коїться ці три дні.
Сьогодні він подумав, що це може бути стрес через звільнення з роботи.
Чоловік пропрацював тридцять років водієм автобусу, а тут через скорочення штату йому
повідомляють, що не можуть більше утримувати скільки водіїв. Урізавши декілька маршру-
тів, з роботи вигнали майже третину робочих. Але вони були молоді, ще знайдуть собі місце.
Та з Григорієм, якому вже 54, ніхто не схоче навіть говорити про вакантне місце водія. А
нічого іншого чоловік навіть не хотів і розглядати. Жінки він не мав, дітей теж. Все, що його
захоплювало – дорога. Широкі шосе, маленькі вулички, асфальтовані, бетонні чи ґрунтові
траси. Його маршрут, який охоплював зразу кілька регіонів, дозволяв відчути в повному
обсязі красу дороги.
Григорію пригадалося, як батько вперше посадив його за кермо. П'ятирічний малюк на колінах
у тата, який тисне на педалі. А малий здивованими очима дивлячись на сіру ґрунтовку, що
простягалася по всіх зелених луках із півметровою ковилою, крутить кермо. Позаду старенького
Москвича пил і низьке сонце, яке того літа добряче пекло; попереду – нескінченна дорога, а в
голові хлопчика народилася нова мрія.
Після звільнення чоловік був розбитий. Всі друзі, яких колись мав, пороз'їжджались, а ті, хто
залишився забагато уваги приділяли випивці і потихеньку погасли.
Було вирішено, якщо завтра вночі все повториться, то він сходить до психолога, а поки лунають
ритми кантрі і, здається, вперше за ці три ночі, змучений чоловік почав засинати після своєї
невеличкої пригоди.
ID:
710796
Рубрика: Проза
дата надходження: 07.01.2017 22:16:57
© дата внесення змiн: 07.01.2017 22:28:37
автор: Самотня Людина
Вкажіть причину вашої скарги
|
