Переплелися наші два світи.
Не розумію твого, мого не сприймаєш,
Не знаю чи стояти, чи іти.
Ти дивишся...мені не довіряєш.
Моя душа летить у височінь,
А серце від тривог врятує крига,
І світ оцей здається вже не мій,
Бо ти в якийсь момент мені повірив.
У місті сірих парків і доріг,
Ти промайнув веселкою у небі.
Ти мій наркотик і напевно гріх...
Чомусь впустила я тебе до себе.
Переплелися наші два світи.
І я цьому не хочу заважати,
Бо ти є я, а я вже майже ти...
Не заборонить нам ніхто кохати!...
