Цілу ніч учив студент
(важко, треба вчити) –
Вивчив лиш один білет,
Й той про паразитів.
От прийшов, відкрив – ти ба
Пишуть – кіт домашній,
А студент же – голова,
Почитав і каже:
«У кота м’яка є шерсть,
Каже нам наука.
Там є блохи, ось вам перст,
То такі звірюки!»
Звісно, викладач «просік»
Цю підміну з лету
Й каже мудро, при усіх:
«Ще тягніть білета».
Тягне бідний наш студент,
Тягне неборака…
Витяг й каже: «Айн момент,
Про ссавців… Собаки…
У собаки, значить є
Шерсть по всьому тілу,
Там є блохи, а про це
Ми вже говорили»
«Ще тягніть! – бо я-не-я»
З запалом гукає
Вся комісія. І вся
Відповідь чекає.
Тисне горло, піт тече,
Що його робити?
Витяга білета ще…
«Що там говорити!
Риба… в риб є голова,
Хвіст і… рот, щоб пити,
А іще у них тіла
Лускою покриті.
От якби була би шерсть,
То були би блохи.
А про звірів про оцих
Я щось знаю трохи».