Високий стиль – все та ж неволя,
Все той же повсякденний хрест...
Така вже у поета доля -
Тривоги, радість,біль, протест,
Чийсь сором і розчарування,
Чиїсь гріхи і каяття -
Все - без останку і вагання -
Вплітати у своє життя.
І своїм серцем, крізь страждання,
Зціляти біль людських провин...
Земне й небесне поривання
Єднає лиш поет один.
І простягає свої руки
До тих незвіданих висот,
Де забуття немає й муки,
За правду і за свій народ.
2006 р.
