Мені б побачити в пітьмі промінчик світла,
маленьку іскорку як залишок тепла,
вдихнути б чистого і теплого повітря,
та все дарма!
Я день за днем , як тінь , блукаю в хижім світі,
і знов не впасти намагаюсь без вогню.
Мабуть, залишилось тепло в минулім літі,
а я стою
на перехресті всіх шляхів моєї долі...
Мені, хоч іноді, почути б чистий дзвін,
живий той голос, що в моїй земній юдолі
був, як заслін.
Мені б відчути, як його тепло огорне
моїх думок усих застиглий темний лід,
щоби скоріше негараздів-круків чорних
прервавсь політ.
Ах, дочекатися б у темряві світання
і, як по компасу, прийти в щасливі дні...
Але живу я зараз, наче у вигнанні —
У цій пітьмі...
