Летять лелеки у кубло до хати,
Летять додому вивести дітей.
Їх, як дитяток виглядає мати,
Так хоче пригорнути, як дітей.
Нема діток в Ато і на Майдані,
Лишили пам'ять… там її сини.
Обоє вже у Господа в нірвані,
І сіють мамі в коси сивини.
Пробачте мамо, матінко, матусю,
Адже ми там не з Божої вини.
Навчила ти, жили ми мамо Руссю,
Нас за Украйну вбили погаНи.
Нема нам крил, не можемо злетіти,
До тебе мамо більше не прийдем.
Весною в мальвах будем пломеніти,
Вночі до ніг зірками упадем.
Прилетимо весною журавлями,
Озвемось теплим шелестом в траві.
Погожими і сонячними днями,
Для тебе... мамо, завше ми живі!
Болючі, але правдиві рядки. Особливо: Нема нам крил, не можемо злетіти,
До тебе мамо більше не прийдем.
Весною в мальвах будем пломеніти,
Вночі до ніг зірками упадем.