В лісах, де тихий сон зітхає,
Вода джерельна чиста сяє.
Колись вона сльозою впала,
Як мати немовля приспала,
Розтали сльози між віками,
Та повертається з роками
Найглибша Правда із водою -
Земля, промочена сльозою,
Дарує нам Кришталь найчистий,
Весна вдягається в намисто
І закликає, сестри й брати,
Могутню Пам'ять нас узяти,
Величну Правду, ВІчну Вроду -
Дідів і прадідів Природу,
Яку вони тут заснували,
Красу для нас спочаткували,
Й подарували нам із вами,
Щоб Радість славили віками!
Мудра Бджола
)
