|
Щось запізнюється мама, дивлячись на годинник зітхала Марічка.
– Ще й пообіцяла що до заходу сонця буде, а вже і темна нічка... Не хочеться самій вечеряти, ну де ж вона? – ставши поблизу балкону, Марічка дивилась із надією в бік автобусної.
– Ой, напевне це вона, – зраділа дівчинка, побачивши такої ж подоби когось, хто наближався. Та це було лиш схоже пальто, і та жінка минала Марійчин дім. Надворі почало дощити, здійнявся вітер, загриміло та проснулась блискавиця.
– Ой, – заховалась за тюль дівчинка від чергового удару грому.
– Ну де ж мама так довго?... – й заслонивши в себе у кімнаті штору, стрибнула на ліжко накрившись ковдрою із головою, чекала кінця грому. Дівчинка згадала, що на вулиці киця Аня та собака Містер Чет не мають парасольки, і не одівши навіть верхній одяг, вибігла на подвір'я і забрала домашніх улюбленців в хатину, повитирала лапки та дала згоду щоб піднімались на ліжко. А тоді відкрила верхню шухлядку, витягла свій молитовник, відкрила на п’ятій сторінці та погладивши тваринок повідомила:
– Це молитва дитини за маму, вона буде більш цінною, якщо ви теж будете молитись.
І хоч спочатку Містер Чет не виявляв бажання, крутився мов клубочок, шукавши собі місця, й напевне ще не бажав тому, що не вміє гарно читати! Але коли дівчинка вгостила друзів печивом, собака тихо та покірно став поблизу молитовника та разом з кішкою Анею й Марічкою немов би справді починав молитися.
– Мій любий Боже, я складаю свої рученята та в Твоєї милості благаю! Охорони від лиха матір. Закрий рукою від повеней, хвороб,
незгод. Дозволь її потрапити під Твою ласку та прийми мою маленьку молитву, яку зі щирим серцем та душею промовляю. Амінь!
І лиш поставила Марічка молитовника в шухлядку, як почувся стукіт у вхідних дверях, з голосом мами:
– Доню, я вдома, відкривай!
– Ой, це мама, – бігла Марічка, спускаючись по сходах на перший поверх, а за нею і Містер Чет.
Та відчинивши двері кинулась в її обійми, і байдуже що мама була мокрою, головне, що вона вдома.
Мама переодягнувшись, поралась на кухні, а Марічка розкладавши тарілки на стіл, в думках говорила з Богом:
– Мій Боже, хоч я не знаю який Ти на вигляд, та я знаю, що Ти мою подяку чуєш і так! Сила Твоєї молитви найсильніше явище. Мама говорить, що коли я виросту, щоб завжди ступала по Твоїй дорозі, тоді все буде добре, а я собі задаю питання: Невже я, можу ступати по іншій? Ти мені Любий Боже так допомагаєш! – і витягнувши з-під футболочки Хрестика поцілувала розп’яття Ісусика, та знову у думках промовила:
– Святий Ісусику будь завжди зі мною!
12 грудня 2013 року
ID:
725604
Рубрика: Проза
дата надходження: 26.03.2017 12:21:30
© дата внесення змiн: 26.03.2017 12:21:30
автор: Ель Демір
Вкажіть причину вашої скарги
|
