До весни далеко. Сумно в лісі
Мавка спить, сховавшись у дуплі.
Горобці насупились у стрісі…
Та розквітнуть квіти на землі,
Як степи відійдуть від морозу,
Вітер заспіває в комишах,
Ніжна мавка вийде з верболозу,
Щоб позвати в пісні Лукаша.
Лукаші ж тепер перевелися:
У місті, на ринок торгувать –
В спекулянти, в рекет подалися,
Не для них пісенна благодать.
Не ховай у дику рожу личко,
Не печалься, усміхнись, душа,
І чекай, прекрасна Лісовичко,
Судженого. Та – не Лукаша.