Скажіть мені,
а як пройти у ліс?
В отой під морем у глухій долині?
Там нічка хлепче ріки швидкоплинні,
й розчісує сіяючі, нетлінні
густі і бархатно-сливові коси,
і губить у мохах кристали-роси,
що розливаються струмками у хмарки.
Де прогризают в місяці дірки
лілові й, як туман, крихкі сновиди.
Там між деревами ширяють біди,
покриті мохом й пахнуть полином.
Замотані у темно-сині светри,
і заплітають павутинні нетрі,
щоб кожен корінь наградити сном.
Ступила крок, і ще сто тридцять двом
слідам твоя заміряна дорога.
Крізь дебрі трав і голову носорога,
під руку з світлом й жмутком полину.
Килим з лаванди манить в далину,
рахують сови жваво крок до кроку.
А ноги... Ті несуться до потоку,
що вкине, ніби каменем у ліс.
Спасибі, але нащо цих валіз?
