(Маленькій квітучій вулиці Черешневій у Львові,
по якій ходили мої шкільні роки...)
... Понад двадцять років тому
в цей день теж ішов дощ.
Під парасолькою
крокувала мрійниця
назустріч старим черешням.
... І закрутилося колесо!
Роки мчать галопом.
Здається, не втримаюся --
зірвуся з обода.
Та часу не стає
думати про Час.
"Дощику, дощику, припусти́ ..." --
вже йде поруч сміхотливе дівчатко,
завзято декламуючи «вишеньки – черешеньки»,
солодко цмокаючи Злотими Устоньками.
Воно наснилося собі
маленькою феєю
з казок графині де Онуа
у пишній сукні
і чарівною скрипочкою
у руках ...
Їй квітки у волосся
заплітав Листяний Королевич.
... Чи, може, явилось собі
суперзіркою
на сцені театру "La - Scala"...
Блаженні, хто вірує, бо вони Бога побачать!
... А дощ, як згадка про мрійницю ...
...Здорові були, черешні!..
(з недописаного в юності)(Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)