Світлій пам’яті дружини
Віри Павлівни
Тебе двічі відспівали:
В Києві і вдома,
Поховали й поминали
Всі рідні й знайомі.
ВІдбули сороковини:
Цвинтар, панахіда.
Прости нам як ми простили -
Перед Богом вільна.
Рідні, друзі та сусіди
Щиро поминали,
Добрим словом добрі люди
Твій шлях пригадали.
Добрі діла, слова влучні
На землі лишила,
П’ять онуків і правнучку,
Два любимих сина.
Хай живуть і процвітають,
Вік здорові будуть
Та про рідну пам’ятають,
Судне - не осудять.
Поховали, як сказала,
В глибокій могилі,
Поряд лежать батько й мати
В Малій Батьківщині.
Полишивши серця жар,
Бездушевне тіло
У селі Лозовий Яр
Навіки спочило.
Душа вже на небесах
Жде Божого Суду,
Рідні в горі і сльозах
Тебе не забудуть.
Як в лікарні помирала,
Шептала власноруч:
«Мене вдома поховаєш
А сам прийдеш поруч!»
До останнього тримала
В своїх мої руки,
Намагалась, не сказала
Про свій біль розлуки.
Хотів першим за межу
В Києві до мами,
Коханій тепер удружу –
Вже означив яму.
Нехай тілу земля пухом,
Душа най царствує,
Молитовним щирим слухом
Хай нас Бог почує.
Сорок ромашОк небесних,
Що ти їх садила,
Свій привіт тобі принесли
З дачі на могилу.
Вік жила, щиро творила
Заповіт Господній,
Любов й шану заслужила
В рідних і в народі.
Назад відходять плач і сум,
Що серце й волю давлять,
Із глибин душевних струн
Йдуть вдячність й вічна пам’ять.
10.06. 2017р., Лозовий Яр - Київ