люди всміхаються – крішна вдоволено потирає руки;
крішна вдоволено потирає руки – люди всміхаються;
люди всміхаються: крішна вдоволено потирає руки;
крішна вдоволено потирає руки: люди всміхаються,
кажуть: це гра, так він грається. хто ми такі? не зважаймо,
лиш усміхаймось привітно, а гратися не заважаймо
але! це й не гра, і не правда: це щось непізнавано третє,
що дається лиш тим, чия мудрість – антитеза продажній кебеті,
що дається лиш тим, що живуть на цій третій від сонця планеті,
що дається лиш тим, хто не бачить шахтаря в кожнім третім поеті,
що дається лиш тому, хто жив не по правді, а вмер на тибеті,
що дається лиш тому, хто знайде кусень сала в ранковій газеті,
що дається лиш тому, хто вправний і в нерадості, і в шансонеті,
що дається лиш тим, хто не має ні зла, ні добра на прикметі,
що дається лиш тим, що не хочуть не гратися не в интернеті,
що дається лиш тим, що танцюють в дійсності, а не в балеті,
що дається лиш тим, що не ходять на руках в дерев'янім кашкеті,
що дається лиш тим, що не снідають з мушкою на пістолеті,
що дається назавжди, але тільки раз у стецька на бенкеті,
– що дається хіба що мені та рудій божевільній лоретті
*це повторна публікація. першу вилучила та нечиста сила,
котра не зупиняється навіть тоді, коли їй треба лягти,
відпочити й набратися від української землі того,
чого тій не шкода ні для кого: розуму, совісти, чести
й елементарної людської добропорядности
ID:
737737
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 14.06.2017 10:18:09
© дата внесення змiн: 15.06.2017 10:46:43
автор: smack jack
Вкажіть причину вашої скарги
|
